За фахом – обоє вчителі. Сергій мав би викладати математику, а Аліна – навчати дітей правопису і прививати любов до українських книг. Та ще під час навчання в університеті Сергій зацікавився комп’ютерним програмуванням і пішов в ІТ. Аліна ж у школу таки потрапила, але… жартує, що Сергій її звідти викрав. «Не дам більше оці всі зошити перевіряти!» – пояснює, що вважає роботу вчителя мовника дуже складною.
Та насправді Аліні зараз – навряд чи до «тих всіх зошитів». Із дня на день дівчина готується вдруге стати мамою. І дуже тішиться, що станеться це у власній домівці. У жовтні 2017 року вони купили квартиру, своє перше житло. Вибір зупинили на новобудові – житловому комплексі «Юпітер», який на межі Луцька і Липин збудувала компанія «Інвестор».
Аби розпитати про те, як живеться у новому домі, ми попросилися в гості до Аліни і Сергія Оласюків.
ПЛАНУВАННЯ З РОЗУМОМ І ОСОБЛИВА РАКЄ-Є-ЄТА
«Ого, яке цікаве планування!» – перша думка, яка приходить в голову, коли переступаю поріг. Навіть знайомлюся з господарями трохи неуважно: ловлю себе на думці, що хочеться заглянути за отой куток і роздивитись, що за отією перегородкою…
Тим часом ініціативу в свої руки бере наймолодша з Оласюків.
«Мене звати Вікуся. Ви будете мене фотографувати?» – цікавиться.
«Аякже! А ти любиш фотографуватись?»
«У мене недавно була фотосесія, так мені потім два костюмчики подарували… Заробила, дівка – мама каже», – випалює Вікуся і біжить перевдягатись, поки ми заходимося від сміху.
Тим часом вирішую таки задовольнити цікавість і роздивитись планування квартири. Прошу господарів усе показати.
«Ніякого коридору! Кожен квадратний метр повинен бути використаний з користю», – починає «екскурсію» господар.
Схоже, це було головним правилом, коли тут організовували простір. Квартира за початковим проектом мала бути двокімнатною, але тепер тут – дві спальні, кухня, вітальня, і навіть невеличка робоча зона, такий собі «кабінет» для тата.
«Перед цим ми жили в однокімнатній квартирі і добре знаємо, як це, коли всі на купі. До того ж, ми завжди любимо приймати гостей. І коли єдина кімната – і спальня, і вітальня, і робоча зона – це таки незручно. Тому тут старалися зробити так, щоб кожен мав свій куточок. Але зрештою майже завжди увесь вільний час проводимо отут – на дивані у вітальні», – сміється Аліна.
«А ти де любиш гратися? Тут, чи в своїй кімнаті?» – питаю у Вікусі, яка, перевдягнувшись в сукню, повернулася до нас.
«Де-де?.. На площадці!» – дивується запитанню. І справді: поруч з «Юпітером» величезний дитячий майданчик, ніяка власна кімната, мабуть, в очах дитини із цим не зрівняється.
«Розкажи, що тобі подобається найбільше на майданчику?» – просить мама.
«Ракє-є-єта…» – з усмішкою розтягує мала.
А мама тихенько додає: так та ракета подобається, що навіть найкращого друга із двору почала називати Саша-Ракета. Адже саме там і зародилася дитяча дружба.
МАСТ-ХЕВ ВЛАСНОГО ДИЗАЙНУ
Продовжуючи оглядати квартиру, розпитую про список таких собі «маст-хев» – того, що обов’язково хотіли мати в помешканні.
«Нам дуже хотілося більше вільного простору, не загромаджувати квартиру лишніми стінами/коридорами. Тому відразу запланували кухню-студію. І, щоб додати більше денного світла у вітальню, адже усі вікна виходять на одну сторону будинку, прийняли рішення вмонтувати в стіну, що відділяє дитячу кімнату, скляні перегородки. А ще у нас в кожній кімнаті лед-підсвітка. Така собі маленька забаганка, але досить практична. Увечері основне освітлення можна не вмикати, і дитині в радість, налаштовує собі кольори веселки. Ще обов'язковим у нашому списку мав бути повноцінний душ, гардеробна кімната і кондиціонер. Завдяки тому, що санвузол в квартирі – роздільний, ми в одному приміщенні встановили ванну, а в іншому – туалет і душову кабіну. Думали, буде тіснувато, але все вдалося», – показують господарі.
Важко не погодитись, що рішення досить вдале.
«Невеличкий гардероб знайшов своє місце у спальні. До слова, чоловік з допомогою кума, змайстрували його своїми руками, чим і пишається», – розказує Аліна.
З інших цікавих рішень, як оптимізувати простір: ніша під холодильник і суміжна шафа-гардероб, які разом утворюють стіну, що відділяє передпокій, вітальню і кухню.
У дитячій – двоповерхове ліжечко: уже зовсім скоро Вікуся стане старшою сестрою. Хоча і зараз, схоже, почувається досить дорослою. Деколи, слухаючи її, важко було повірити, що дівчинці – лише чотири.
«Дивіться, в мене тут корови, – показує в вікно. Там і справді – напівсільська панорама, зелений луг, де випасаються корови.
«А Марко каже на корову «муууу»… Не знає, що то – «ко-ро-ва». Маленький якийсь», – продовжує ділитись Вікуся.
Не встигаю повернутись від вікна, на підлозі – розсипане «лего» і дівчинка просить скласти до купи гойдалку для «пітомців» (роз’яснення для тих, у кого немає знайомих малюків: «пітомци» – це невеличкі іграшкові звірята: собачки, котики, зайчики і т.д. із колекції ляльок LOL). Поки складаю гойдалку, встигає розпитати і про те, для чого мені окуляри, і розказати, як нелегко їй давався переїзд…
«Я сильно скучала за своєю маленькою квартиркою», – розказує.
«А чого?»
«Не знаю», – стискає плечима і ніби намагається пригадати. А потім, подумавши, вже весело додає: «Але тепер зовсім не скучаю. Там в мене не було своєї кімнати, а зараз є».
КОЛИ ТРЕБА КВАРТИРА, А НЕ ЛОТЕРЕЯ
Тим часом Аліна кличе до столу. До чаю – шоколадне печиво, чізкейк. Усе – приготовлене господинею. Поруч із солодощами на столі – невеличкий букетик.
«Розкажи, хто тобі подарував», – просить Аліна.
Соромиться. Мама пояснює: той самий Саша-Ракета.
Я ж повертаюсь до теми житла: «Тепер розумію, які переваги, коли купуєш квартиру на етапі будівництва будинку. Все можна спланувати, як хочеш, кожну стіну розмістити на власний розсуд».
«Квартира на вторинному ринку – це завжди лотерея. Купуєш і ніколи не знаєш, які проблеми можуть виникнути. А ми, нічого не доплачуючи за розміщення стін за нашим власним проектом, отримали для себе хороший варіант. І це не тільки про зручність простору. Ми наперед запланували проводку, де які додаткові виходи потрібно чи труби, додаткову сантехніку. Я тепер знаю, де у мене які проводи, і всі вони заховані. Якби вселялись в готову квартиру, усі ті кабелі були б на видноті», – пояснює Сергій.
«Не задумувались над варіантом будинку? Чому квартира?» – цікавлюсь.
«Поки молоді, хочеться трохи пожити для себе і для дітей, а не весь час віддати будівництву і потім догляду за будинком», – каже Аліна.
Сергій погоджується: «Квартира – це більше часу для себе. Не треба зимою кожного ранку чистити сніг, а літом – доглядати за територію… Хоча я тут біля будинку дерева та газон поливаю, але це – інше. Після цілого дня за комп’ютером навіть хочеться трішки фізично попрацювати».
Оце бажання «трішки попрацювати в дворі» закінчилося тим, що Оласюків обрали керувати ОСББ. «На час, коли воно створювалось, я 90% обов’язків голови ОСББ і так виконував», – жартує Сергій.
Кажуть, бажання доглядати не тільки за своїми стінами з’явилося після того, як переїхали у власну квартиру.
«Зараз ведемо переговори із сусіднім ЖК, щоб посередині висадити паркову зону. У нас на території «Юпітера» є дерева, але вони ще молоді і їх не так багато. А парк поруч – це чудова ідея. Дуже сподіваємось, що сусіди підуть назустріч», – ділиться Сергій.
ХОРОШИЙ ПРИКЛАД – «ЗАРАЗНИЙ»?
Прошу поділитися порадами, як вибрати квартиру. На що звертати увагу, щоб не помилитися?
«Порада проста: дивитися на забудовника. Щоб був добросовісним і надійним», – каже Аліна.
«Перед «Юпітером» ми розглядали два інші ЖК. Умови не зовсім підійшли, але те, що ставило остаточну крапку – ставлення забудовника. Вони чомусь у нас думають, що є «великими людьми», чи як… поводяться зверхньо, і це відверто дивувало. Андрія Разумовського я не знав, просто написав у месенджер. Зустрілися. Показав проєкт, розказав про плани. Звичайно, саме лише адекватне ставлення не могло стати причиною купівлі квартири в «Інвестора», але це теж мало вагоме значення», – пояснює Сергій.
І додає: в «Юпітері» влаштувало практично все. Місце розташування – бо не хотіли жити в дуже густозаселеному районі, окреме паркомісце для кожної квартири – такого на той час не пропонував жоден інший забудовник, підвальне приміщення для господарських цілей.
«Хороша порада – розпитати людей, які вже живуть в квартирах цього забудовника. У нас є знайомий, який купив квартиру в першому будинку «Юпітера». І він дуже позитивно відгукувався. Сказав: якщо раптом якісь нюанси «вилізуть», можна бути впевненим, що цей забудовник не залишить тебе наодинці з проблемою, а все вирішить», – пригадує Сергій.
«Мені дуже сподобався дизайн будинків і величезні панорамні вікна. Тепер ввечері коли повертаємося додому, не віриться, що це – Луцьк, а не десь в Європі. Коли приїжджають друзі з інших міст, теж вражені, який сучасний і стильний комплекс. І дуже дивуються, яка велика територія поруч», – додає Аліна.
Розпитую, чи чули про житлові комплекси у Львові та Києві, спеціально збудовані для айтішників. Чи хотіли б жити в такому?
«У нашому будинку семеро власників квартир є працівниками ІТ-сфери. Ми купували житло разом із двома друзями-колегами, та ще й так вийшло, що квартири на одній сходовій клітці. Тепер у нас тут дружньо-сімейна атмосфера», - сміється Сергій.
«Ще один колега купив квартиру в третьому будинку. Він вже вклав кошти в інший ЖК, і так довго чекав на житло. Але побувавши у нас в гостях порівняв: як живеться тут, і як в тому «мурашнику», де планував оселитися. От-от мали віддати ключі, а він заявляє: продав квартиру і купив в «Юпітері», – розповідає Сергій.
Поки п’ємо чай, Вікуся впевнено заявляє, що від інтерв’ю і фотографування втомилася: більше не хоче.
«Треба хоч одну фотографію разом», – просить мама, бо і справді за розмовою не вдалося зловити у кадр всю сім’ю. «Ну, хіба якщо в тебе є «Мамба»…» – зразу усміхається.
«Мамба» знайшлася. І до сімейного альбому тепер додалося кілька нових світлин. А нам – хороших і теплих емоцій від людей, які справилися з важливим для кожної сім’ї завданням. Не просто купити квартиру, а зробити там затишний Дім.
Текст: Людмила ЯВОРСЬКА Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
P.S. Поки ми готували матеріал, в родині Оласюків відбулася щаслива подія: тепер у них дві неймовірні донечки. Вітаємо!!!
Сьогодні наша розмова із Оленою Будько, яка мешкає в нашому ЖК “Юпітер”. Олена - психологиня, тож в першу чергу попросили поділитися порадами, як справлятися і жити далі під час війни.
“Я залюбки!” - без вагань відповів добрий сусід з ЖК Струмочок Іван Дорошенко, коли ми запропонували долучитися до проекту “Кожень день для перемоги!”